Як правильно розподілити хатні обов’язки в родині: кому мити посуд, пилососити, готувати і підтримувати порядок, щоб уникнути конфліктів і створити гармонійні стосунки
Чоловік повертається додому з роботи, а в квартирі бардак, посуд не помита. Він з критикою йде до дружини, а та обурюється, що, по-перше, теж працювала (хоч і менше), а по-друге. потім увечері сидить з дитиною, розважає або розвиває його. Чоловік ображається на справедливий на його погляд докір, сідає за комп’ютер відпочити і думає – ну і бг з вами, самі розбирайтеся і живіть у своєму свинарнику. Дружина ображається на чоловіка, що він їй не допомагає, їй і так важко.
Типова картина. Хто прав, а хто ні? Але не поспішайте говорити “Жінка зобов’язана мити посуд” або “Ти мужик, іди за пилососом”. Моя відповідь буде такою: ніхто нічого не зобов’язаний, поки немає конкретних домовленостей. Самі посудіть: якщо в родині дружини було прийнято наймати прибиральницю, а теща ніколи не забиралася сама, то і дружина не захоче, це важливо враховувати. Якщо в сім’ї чоловіка і тато і дід пилососів, виносили сміття, то зрозуміло що і чоловікові буде легко це робити.
Але буває й інакше. Сім’ї, в яких жінки робили взагалі все, а чоловіки тільки працювали. Або навпаки, чоловік і стежить за будинком (ремонт, пилосос, готування), і працює, а дружина дітьми займається. Варіантів маса. І що робити? По моїй теорії, завдання чоловіка не самодурствувати чи ображатися, а спокійно ініціювати розмову, сісти і домовитися про те, які правила будуть.
Правила можуть бути наприклад в плані прибирання такі
- Обидва готові займатися прибиранням, тому без проблем роблять це коли хочуть
- Дружина любить підтримувати чистоту, тому вона сама все робить
- І чоловік і дружина прибираються, але тільки “свою” частину, як домовляться
- Ніхто не хоче забиратися? Виділяйте гроші і викликайте клінінг або прибиральницю
- Те ж саме і для готування b n/l/: разом, по черзі, або тільки хтось один.
- Залучати дітей і вчити їх чистоті.
Що робити, якщо всім лінь займатися прибиранням (або готуванням), грошей на виклик фахівця немає, або ви вважаєте дурістю всі ці послуги? Тоді чесно скажіть для всієї родини : «Грошей на це шкода, а раз ніхто робити не хоче, буду робити я. Інших варіантів не бачу”. Поділюся, як це працює у нас: раніше готував я, зараз дружина, тому що їй подобається, а мені вже немає. Коли дружина втомилася і не хоче – я замовляю доставку. Прибирання робимо коли захочемо, розділивши територію: у кожного по кімнаті, кухню за бажанням (буває і я убираюсь). Правила не ідеальні, але нас влаштовує. Перестане влаштовувати когось- домовимося знову.
Чоловіча роль полягає в тому, щоб прислухатися до жінки і сформулювати такі правила, щоб обом було зручно, а потім підтримувати ці правила. Якщо порівняти з суспільством, то це означає бути не тираном або королем-пустушкою, якому плювати на всіх, а адекватним главою держави, який слухає народ, і шукає хороші рішення. Якщо пара досягне згоди щодо правил ведення господарства, це допоможе уникнути багатьох конфліктів. Для цього можна скласти список обов’язків кожного члена сім’ї, виходячи з їхніх можливостей та бажань. Наприклад, дружина може брати на себе прибирання кухні, чоловік – виносити сміття, а діти – допомагати у прибиранні своїх кімнат.
Також важливо враховувати, що час від часу хтось може втомлюватися або мати більше роботи, ніж зазвичай. У таких випадках обов’язки можна тимчасово перерозподілити або допомогти одне одному. Головне – не забувати про підтримку та взаєморозуміння. Ще один аспект, який варто врахувати – це мотивація. Інколи, щоб зробити рутину приємнішою, можна винагороджувати себе за виконання обов’язків. Наприклад, після спільного прибирання можна влаштувати сімейний вечір з переглядом улюбленого фільму або замовити піцу.
Не менш важливим є залучення дітей до виконання хатніх обов’язків. Це не тільки допоможе розподілити навантаження, але й навчить дітей відповідальності та дисципліни. Варто пояснити їм, чому важливо підтримувати чистоту в домі та як це впливає на всіх членів родини. Зрештою, головне – пам’ятати, що сімейне життя вимагає постійної комунікації та готовності до компромісів. Всі зусилля мають бути спрямовані на підтримку гармонії та щастя в родині, а це можливо тільки тоді, коли кожен почувається цінним і важливим.